Чи готовий Іран обрушити світові ціни на нафту

8 Views Comment Off

Суть  загрозливих розмов зводиться до того, що якщо Заходу вдасться остаточно домовитися з Тегераном щодо ядерної програми, то слідом за скасуванням або навіть просто ослабленням міжнародних санкцій Іран відразу почне нарощувати експорт нафти, штовхаючи ціни на неї ще далі вниз.

На реальність такого сценарію натякають і провідні діячі ОПЕК. Міністр нафти Саудівської Аравії Алі ан-Нуеймі сказав після закінчення сесії ОПЕК 5 червня: «Як може ОПЕК диктувати Ірану, скільки добувати? Іран – член організації, але рішення про обсяги видобутку – його суверенне право».

Нинішній період низьких нафтових цін обумовлений тим, що пропозиція на ринку перевищує попит приблизно на 1,5 млн барелів на добу. Якщо іранці швидко збільшать цей навіс хоча б наполовину, надлишкова пропозиція змусить ціни котитися далі вниз.

Оцінку майбутньої додаткового видобутку привів після сесії ОПЕК виконавчий директор Національної іранської нафтової компанії (NIOC), заступник міністра нафти Рокнеддін Джавади. За його словами, видобуток іранської нафти збільшиться більш ніж на 0,7 млн барелів на добу після того, як майбутні іноземні партнери інвестують $ 20 млрд в освоєння родовищ на ділянці Західний Карун. Правда, досягти цього рівня планується тільки в кінці березня 2018 року, та й то якщо інвестори з’являться вже зараз.

На цьому конкурентам Ірану на світовому ринку нафти можна було б на час заспокоїтися, але в іншому інтерв’ю Джавади дав зрозуміти, що різке підвищення видобутку можливо в дуже короткі терміни і без освоєння нових запасів. «Ми сподіваємося, що зуміємо збільшити експорт приблизно на два мільйони барелів на добу за три-чотири місяці після зняття санкцій, – заявив він. – Видобуток досягне чотирьох мільйонів, з яких до двох з половиною мільйонів барелів піде за кордон».

Його підлеглий, глава міжнародного департаменту NIOC Мохсен Камсарі вважає, що скасування санкцій призведе до негайного відновлення постачань іранської нафти в Європу, хоча головним ринком для неї в перспективі залишиться Азія. «Можна постачати нафту за короткостроковими та середньостроковими контрактами, встановивши контроль над значною часткою європейського ринку», – підкреслив він. Камсарі стверджує, що Іран здатний практично відразу відновити половину світової ринкової ніші, яку країна втратила після введення санкцій.

Швидко відновити цю нішу в умовах надлишку пропозиції з інших країн можна тільки одним способом – за допомогою демпінгу. Іранці вже зараз пропонують значні знижки до ціни тим трейдерам, які згодні постачати нафту споживачам, порушуючи режим санкцій. «З Затоки на ринок без особливого галасу йдуть великі танкери, завантажені нафтою», – стверджує іранське інформаційне агентство «Мехр». Після скасування нинішнього ембарго тегеранські знижки, як очікується, стануть ще щедріше, змушуючи світові ціни відкривати нові глибини падіння.

Зрозуміло, Іран не зможе після зняття заборони на експорт його нафти одномоментно почати видобуток на законсервованих в період ембарго промислах, приступити до експлуатації вже пробурених свердловин і запустити програму для підвищення коефіцієнта вилучення нафти, застосовуючи передові методи стимулювання нафтоносного пласта. На це буде потрібно не тільки час, але й солідні інвестиції та участь іноземних фірм з їх новітніми технологіями.

Однак аналітики ринку припускають, що іранці вже зараз накопичили більше 35 млн барелів нафти в наземних і плавучих ємностях, а економісти ВР оцінюють обсяг цього резерву в 70 млн барелів. Саме з накопиченого стратегічного запасу іранська нафта і хлине на ринок, як тільки ослабнуть санкції. Експортуючи по півмільйона барелів щодоби за заниженою ціною, поки налагоджується видобуток на його старих і нових промислах, Іран може збити ціни до рівня нижче $ 40-45 за барель.

У тому ж напрямку (тобто збиваючи ціни) працює і остання домовленість Тегерана з Москвою про постачання іранської нафти якомусь державному підприємству-трейдеру, підвідомчому Міненерго. Ця угода, про яку заговорили вперше ще в кінці минулого року, оточена туманом недомовок і дезінформації. Її то офіційно спростовували на рівні міністерств в обох столицях, то знову підтверджували, то розповідали про бартер (постачання російських товарів в обмін на сиру нафту), то заявляли про чисто грошових відносинах сторін. У ЗМІ запускалися і абсолютно фантастичні версії про постачання іранського бензину і дизпалива в Казахстан через Росію.

Нарешті, з’ясувалося, що не назване поки російське державне установа повинна купувати в Ірані сиру нафту прямо з терміналів у Перській затоці в обсязі до 0,3 млн барелів на добу, а потім перепродувати вантаж в Азії як російський – тобто фактично порушувати режим санкцій. Значна іранська знижка до ціни при цьому буде перетворюватися в знижку розміром поменше. Комерційна вигода від такої торгівлі, за словами російських урядовців, «неочевидна», і цілі Ірану і Росії при цьому можна вважати чисто політичними. Демонстрація союзницьких відносин на тлі санкцій, яким піддається як Ісламська Республіка, так і нинішнє московське керівництво, виглядає солідарним викликом Заходу. Скільки користі така бравада принесе Москві іТегерану, абсолютно не ясно, але можна припустити, що ніякої.

Що ж стосується прогресу на переговорах про іранську ядерну програму, то в разі їх успіху дійсно слід очікувати появи на ринку великих надлишків нафти і, як результат, нового низького рівня цін.

... ... .

Related Articles

404