Рубль: два рубежі відступу

3099 Views Comment Off

Перспективи рубля виглядають гнітюче.

Валютні стрибки останнього тижня налаштували багатьох росіян на апокаліптичний лад. Ніщо вже не здається неможливим. Найсерйознішим чином поширюються прогнози, в яких з претензією на наукову неупередженість розповідається, що при двадцатипятидолларовій нафті зведення російського бюджету із запланованим трипроцентним дефіцитом потребують курсу 140 рублів за долар, а без дефіциту – так і всі 210 рублів.

Якби російський держбюджет був Святим письмом, то я б на це заперечив, що оскільки він зверстаний виходячи з нафтової ціни $ 50, то ця ціна в 2016 році не може бути ніякою іншою просто за визначенням. Але оскільки розпис держвидатків до числа сакральних об’єктів у нас ще не зарахований, то скажу, що виконання бюджету і справді залежить від курсу гривні. А от сам цей курс залежить від багатьох факторів, серед яких начальницькі бюджетні прожекти зовсім не є головними.

«Бюджетна» теорія майбутнього падіння російської валюти підкріплюється однією популярною оманою. Точніше – спрощенням, наполегливо впроваджуваним в мізки згори. Керівники російської економіки – і особливо капітани фінансового відомства – невтомно нагадують, що дефіцит федерального бюджету покривається з національних фондів (Резервного і Фонду національного добробуту), що фонди ці незабаром вичерпаються, і тоді чекай кошмару.

Анітрохи не заперечуючи можливості кошмару, скажу, що якщо він прийде, то навряд чи з цього боку.

Так, згадані фонди, що в основній своїй частині складаються з надійних валютних паперів і знаходяться під управлінням Мінфіну, досить швидко скорочуються. За одне тільки друге півріччя 2015-го вони зменшилися на $ 30 млрд, і обсяги коштів, що в них знаходяться складають зараз лише близько $ 120 млрд.

Стало погано, буде гірше

Залишається відповісти на природне запитання: чи дійсно російські пенсіонери, медики, професори і чиновники отримують тепер свої зарплати і пенсії облігаціями казначейства Сполучених Штатів, що видобуваються з згаданих фондів?

Оскільки це не так, і вони як і раніше отримують їх рублями, то, щоб добути ці рублі, Мінфін просто продає американські облігації тим, у кого рублі є. Наприклад, Центробанку. Запитайте – звідки рублі у Центробанку? Та хіба мало звідки він їх видобуває. Зрештою, він має право їх просто надрукувати. І буде таким же порядком і далі добувати або друкувати гроші і затикати ними бюджетні діри, навіть якщо у фондах всі облігації закінчаться.

Виходить, що так зване витрачання національних фондів – це просто перекладання резервів з однієї відомчої кишені в іншу. Безумовно, це серйозна проблема для Мінфіну, у якого в міру вичерпання підвідомчих йому фондів зменшуються можливості для фінансових маневрів. Але ж американські облігації з країни не йдуть. І з точки зору суспільного інтересу має значення тільки загальний обсяг державних міжнародних резервів. «Валютна» частина національних фондів цілком офіційно входить до їх складу.

Нещодавно Путін, розмовляючи з журналістами Bild, припустив, що «два резервні фонди уряду» йдуть в рахунок якось окремо. Але це не більше ніж помилкова гіпотеза. Хоча і вельми поширена.

А міжнародні резерви Росії за те ж друге півріччя 2015-го, про який вже йшла мова, зовсім не зменшилися. Вони навіть трохи виросли – з $ 360 млрд до $ 368 млрд. І в січні 2016-го залишаються поки на тому ж рівні.

Тепер повернемося до курсу рубля. Як бачимо, саме по собі витрачання національних фондів не має до його коливань прямого відношення, а міжнародні резерви, що сприймаються зазвичай як подушка безпеки для національної валюти, зовсім і не зменшуються.

Чи випливає з цього, що ЦБ кине свої досить значні ще валютні запаси на порятунок рубля, якщо такий впаде досить низько? Саме так він робив в кінці 2008-го (викинув на ринок $ 200 млрд) і в кінці 2014-го (витративши більше $ 100 млрд). Обидва рази запобігти назрілу девальвацію все одно не вдалося. Нова спроба – яка якщо не зміцнить рубль, так хоча б зменшить паніку – в принципі можлива. Про це шепочуться, називаючи хто 90 рублів за долар, хто 100 в якості того рубежу, на якому Центробанк встане непорушною стіною. Може бути, і встане. Але навряд чи такою вже непорушною.

Значна і при цьому не піддатлива незалежній оцінці частина міжнародних резервів вписана в хитромудрі розподільні схеми і зарезервована для підтримки стовпів путіномікі, потопаючих у збитках.

Скільки у Набіуліної зараз вільних коштів, незрозуміло. Тому, щоб не ускладнювати наш прогноз, припустимо, що внесок ЦБ в боротьбу за твердість рубля буде невеликим. Власне, саме таким він був уже і в 2015-му, коли кінці з кінцями в платіжному балансі Росії звели практично без залучення резервів ЦБ.

У позаминулому, 2014-му, щоб заткнути дірку в цьому балансі, ЦБ кинув $ 108 млрд зі своїх запасів. Починаючи з минулого року, головним регулятором, що забезпечує рівновагу російських міжнародних платежів, став курс рубля. Виходячи з накопиченого за 2015 досвіду, цілком можемо прикинути можливі глибини подальшого його падіння.

Платіжний баланс – це сальдо зовнішньої торгівлі товарами і послугами плюс величина чистого ввозу-вивозу капіталу плюс ще кілька менш значних складових частин, про які заради простоти промовчимо.

У 2014-му, на фініші епохи дорогої нафти, зовнішня торгівля товарами і послугами була зведена у нас з профіцитом $ 135 млрд. Зате чистий вивіз капіталу з-за західних санкцій виявився рекордним – $ 153 млрд. Російським підприємствам довелося повертати масу накопичених іноземних боргів, не маючи можливості перепозичати гроші в США чи Європі. Разом з втратами за іншими статтями це створило значну діру, яку, як уже говорилося, заткнув ЦБ своїми резервами. У середньому за рік долар коштував тоді 38 рублів.

У 2015-му середньорічна ціна долара склала вже 61 руб. (в 1,6 рази більше, ніж в 2014-му). Завдяки цьому імпортні товари і послуги в рублевому вираженні різко подорожчали, попит на них впав, і російське експортно-імпортне сальдо залишилося вельми профіцитним ($ 104 млрд), лише злегка скоротившись у порівнянні з попереднім роком.

І це незважаючи на те, що виручка від експорту енергетичних товарів через обвал нафтових цін впала в 1,63 рази (з $ 326 млрд до $ 199 млрд). Але рубль подешевшав, перекрив дорогу імпорту і закрив цей пролом без жодної допомоги Центробанку. Імпорт товарів і послуг впав у 2015-му, завдяки падінню рубля, майже в 1,6 рази в порівнянні з 2014-м.

Треба сказати, що російська валюта постраждала б торік ще сильніше, якби в 2015-му не скоротився відтік капіталу. За попередньою прикидкою, він склав тільки $ 57 млрд. Допускаючи і навіть припускаючи деякий мухляж у звітності, вважаю сам факт зменшення відтоку явним, оскільки пік виплати іноземних боргів був пройдений раніше, а запаси засобів, придатних для евакуації за кордон, самі собою скоротилися.

Тепер перейдемо до нинішнього року. Офіційний графік витрат на виплати та обслуговування зовнішніх боргів (близько $ 50 млрд у першому півріччі і приблизно $ 35 млрд у другому) не обіцяє нічого надзвичайного. Це навіть менше, ніж у перші місяці минулого року. Тобто відтік капіталу порівняно з 2015-м може і не вирости. Але він явно залишиться значним, і для збереження балансу профіцит торгівлі товарами і послугами повинен буде зберегтися приблизно на рівні $ 100 млрд.

Оскільки нафта знову різко подешевшала, доходи від продажу всіх пов’язаних з нею продуктів знову впадуть. І круто. Припустимо, вони зменшаться ще десь у півтора рази, і виручка від експорту енергоносіїв знизиться десь на $ 70 млрд. Треба сказати, що експорт неенергетичних товарів ($ 141 млрд у 2015-му) останнім часом теж дешевшав, хоча і не такими темпами. Але, припустимо, його фізичні обсяги в нинішньому році, нарешті, виростуть, внаслідок різкого збільшення своєї цінової конкурентоспроможності, і валютна виручка по «неенергетичних» позиціях в 2016-му буде приблизно такою ж, як і в 2015-му.

Тому в першому наближенні можна вважати, що для збереження балансу витрати на імпорт товарів у Росію (в 2015-му вони склали $ 194 млрд) повинні будуть зменшитися на ті ж $ 70 млрд, тобто скоротитися в 1,5-1,6 рази.

Ось вам і завдання, яке сувора дійсність (і путіноміка, яка не терпить ніяких нововведень) ставлять в нинішньому році перед рублем. Він повинен ще раз подешевшати і круто скоротити імпорт товарів в нашу країну. Зіставивши наведені тут цифри, можемо вважати (у першому і грубому наближенні, звичайно), що це знову зажадає зниження середньорічної ціни рубля в 1,5-1,6 рази в порівнянні з ціною минулого року. Тобто з 61 рубля за долар десь до 90-100.

Це і є перший рубіж відступу російської національної валюти в епоху повернення нафтових цін до рівнів кінця минулого – початку нинішнього століття (якщо рахувати в реальному, а не номінальному обчисленні). Рубль цілком здатний закріпитися на цьому рубежі навіть при дуже дешевій нафті, і притому без допомоги (або майже без допомоги) валютних інтервенцій та інших підтримуючих заходів ЦБ. І зможе перейти в контратаку, якщо нафтова ціна зіграє вгору.

Але це саме перший рубіж, який припускає, що усталені і звичні правила гри залишаться в силі. Що від них поки що не стануть відмовлятися ні верхи, ні низи. Що інфляція, наприклад, не стане галопуючою. З грудня 2014-го по грудень 2015-го грошова маса (агрегат М2) виросла на 9%. При чотиривідсотковому спаді виробництва це відповідає приблизно тринадцятивідсотковій інфляції (9% + 4%), тобто такій, що в Росії і була досі.

Але хто поручиться, що так буде і далі? Що під натиском тиску знемагаючих від все нових труднощів верхівкових груп гроші не стануть друкувати і роздавати в прискореному темпі? Що під натиском тих же груп ЦБ не знизить облікову ставку? Що олігархи, які почнуть розорятись, не розтягнуть валютні резерви? Що хвилі паніки не підуть одна за одною і не охоплять широкі народні маси?

Тоді рублевий курс буде відкочуватися все далі і далі. Можливо, довго. До якогось другого рубежу, який піддається прогнозу, на якому його зупинить лише принципово нова політика, не схожа на ту, що завела країну та її економіку в нинішній глухий кут.

Сергій Шелін

... ... .

Related Articles

404